То, что нас объединяет

Мене як громадянина України непокоїть те, що Кірілл дуже завзято говорить про «наш народ», про єдність «нашого народу». На його місці було б добе, якби він висловлювався більш чітко, як це прийнято в християнській церкві, коли говорять про єдиний християнський народ усього світу, або вже хоча б про єдиний православний народ усього світу або всієї Європи. Кірілл Гундяєв своїми «проповідями» завдає удар по окремішності й незалежності України. Москва, яка була змушена відпустити «тіло» України, не може змиритися з відпущенням її «душі». А тому з допомогою міфу про «общую колибєль» вона намагається не лише втримати Україну у сфері свого політико-економіко-стратегічного впливу, але й «зітерти» всі сутнісні відмінності в історії, культурі, традиціях тощо і досягти своєї давньої мети: зробити з України губернію, «украінской по формє і московской по содєржанію». Така собі суцільна ідилічна «гармонія». Саме пропагандистом такої «гармонії» від Москви і виступає златоустий Кірілл Гундяєв. На що не можна не звернути уваги, слухаючи «єдино правильні проповіді» Кірілла Гундяєва? По-перше, московська православна церква незмінно претендує на статус центру православ’я і готова повернути у своє лоно «розкольників» лише на умовах покаяння. По-друге, території країн колишнього російсько-советської імперії — законна канонічна територія Московського патріархату. Будь-яка спроба одмагатися автокефалії, тобто самоврядності у церковних справах, автоматично розглядається як розкол. Єдиною помісною церквою в Україні має бути церква Московського патріархату. Іншої не існує й ніколи бути не може. По-третє, лише московська православна церква є «хранителькою чистоти віри». Інша думка на її роль , місце і місію — гріх, помилка. По-четверте, «національних ухилів» у сповіданні й організації православної віри категорично бути не може. Кірілл Гундяєв у цій ситуації виступає таким собі католиком-екстремістом. По-п’яте, Москва, Україна і Білорусь мають стати ядром так званого нового «руського світу». Це ефемерне об’єднання, на його думку, носитиме подвійний характер — як політичного союзу, так і союзу країн, об’єднаних загальною духовною традицією. В хід ідуть застарілі постулати про ідеї однокорінного походження, і головне — подальшого спільного розвитку трьох східнослов’янських держав. І будь-які прояви іншого курсу, зокрема, на Європу По-шосте, об’єднавчою силою «русского світу» має стати саме московська православна церква — як структура, наднаціональна за формою. Не з Любов’ю приїжджає Кірілл в Україну, а з нотаціями, повчаннями і «рекомендаціями. Його політико-пропагандистськ-пасторський візит Можливо, для п. Філль попвізит Кірілла Гундяєва і є «праздніком, так сільно и нєразривно объедіняющім наши народи. Пусть ДАЖЕ живущіє ( ПАКА ШТО!? ) в разних государствах». Має вона право на таку думку. Але її випади проти «буйствующіх защітников «НЄЗАЛЄЖНОСТІ» проливають світло на «істинні» надєжди-плани таких фанів московського патріархату. Їм «руській (московський) мір» тільки й сниться…

Щодо інтерв’ю шанованого мною Юрія Андруховича. Я повністю поділяю його гострий біль за долю України, але категорично не можу погодитися з думкою, яка припускає «відділення» частини території України. Не ампутація потрібна, а – лікування. Тривале, турботливе, кваліфіковане. Цілком згоден з Олексою Палійчуком, який у статті «Дать Донбассу возможность отделиться – значит отдать его России. Ответ Андруховичу » (http://unian.net/rus/news/news-388940.html ) пише: « Как мы уже привыкли уступать!.. Уступили ядерное оружие, имя отчизны в гражданских документах, национальные интересы, право на самостоятельные решения и человеческую жизнь. Одно слово, уступаем государственную независимость и собственную свободу. Но, что важно, уступает не украинский народ, уступает всегда его властная верхушка. В том вы сами убедитесь, если поговорите на эту тему с украинцами Востока и Запада»; « В откровенных признаниях Юрия Андруховича я вижу искреннюю боль за судьбу Украины, в основном чувствую себя его единомышленником, но совет вот так «отделять» считаю наивным и опасным». Так, безумовно, треба «Молиться, Надеяться, Верить, Любить, Терпеть и Прощать», але необхідно й давати гідну відсіч тим «пасторам-вовкам», які « в овечій шкурі» приходять до нас з нещирою молитвою, з гріховними помислами… . А гарячкові висловлювання Юрія Андруховича, які набули сьогодні такого розголосу, спонукають нас не скорочувати, а, навпаки, – розширювати зону українськості, відроджувати український Донбас і український Крим!

ник черный ворон очень подходит недобиткам бандеровским.. антихристы боятся .... это хорошо..

ніке "rость", диявольський вилупку, не вам патякати про "нєдобітков бандєровскіх" і про нік Чорний Ворон... Мовчали б собі "ф тряпачку"..

ніке "rость", диявольський вилупку, не вам патякати про "нєдобітков бандєровскіх" і про нік Чорний Ворон... Мовчали б собі "ф тряпачку"..

чорный ворон- падалью питавшийся- не затыкайте рот людям- все равно бандеровским недобиткам не править бал в стране- вас вилами заколят люди..